Модні силуети 17 століття
Ціле століття в моді ознаменувалося кардинальної зміною модних тенденцій. Мода початку 17 століття диктувала пишні сукні з високим, багатошаровим коміром, високою талією і надзвичайно пишними рукавами. А ось у другій половині 17 століття жіночі сукні стали принципово іншими: на зміну широким сукням з високою талією прийшов стрункий вертикальний силует з горизонтальним акцентом на лінії плечей.
Пишні, широкі рукави, які закінчували трохи нижче ліктя, у другій половині століття стали більш вузькими і довгими. Саме в другій половині 17 століття в моді остаточно закріпився корсет, підводив груди і робила особливо тонкої талію. А в кінці 17 століття в жіночу моду проник ще більш кокетливий і спокусливий тренд: верхні спідниці сукні трохи піднімалися, відкриваючи нижню спідницю, часто рясно прикрашену і вишиту.
В кінці 17 століття в моду увійшов абсолютно новий предмет одягу - манто: вільна накидка, що опускається з плечей майже до підлоги і для більшості жінок з успіхом замінила традиційне поєднання пишної спідниці і вузького ліфа. Новий образ був значно скромнішим і закритим, ніж сукні з відвертими декольте і корсетами, проте також буяв прикрасами: шовкові манто прикрашалися бантами, стрічками, рюшами.
Кінець 17 століття ознаменувався ще одним нововведенням. Оскільки французькі та англійські аристократки не поступалися чоловікам, нарівні з останніми виїжджаючи на полювання або кінну прогулянку, модельєри придумали для них особливі костюми для верхової їзди. Такі костюми передбачали спеціальні зручні пальто, що нагадували чоловічі й одягаються поверх довгої нижньої спідниці до щиколотки. Критики такого нововведення навіть стверджували, що в таких костюмах тільки довга спідниця відрізняла жінок від чоловіків.
Модні тканини
На початку 17 століття наймоднішою тканиною у королівських дворів і аристократів був шовк з вишуканою квіткової вишивкою. Саме на цей період припав розквіт найтоншого мережива, яким прикрашалася одяг і жінок, і чоловіків. Проте захоплення квітковими мотивами залишалося популярним недовго: вже в двадцятих роках 17 століття на зміну їм прийшов розкішний однотонний атлас, а основною прикрасою нарядів стала вже не вишивка, а банти і стрічки.
За межами королівського двору і аристократичних салонів, втім, панували тканини куди скромніші: в основному жінки носили одяг з пофарбованого льону або вовни.
17 століття ознаменувалося громадянською війною у Великобританії і появою нових релігійних течій, що не сповільнило знайти своє відображення в моді. Якщо на початку 17 століття англійський королівський двір слідував вишуканому і пишному французькому стилю, то трохи пізніше, з розквітом пуританства, в моду увійшли більш скромні наряди стриманих темних кольорів.
Не тільки протестантська, а й католицька церква робила спроби скоротити екстравагантність аристократичних нарядів, спростивши їх. Так, наприклад, на початку тридцятих років 17 століття французький король Луї XIII випустив два закони, що забороняли носити одяг з мереживом та розкішною вишивкою всім, крім вищої аристократії, і обмежували використання стрічок, рюшів та інших прикрас.
Послідовники пуританської церкви ввели в моду скромні темні кольори і крій: на зміну глибоким вирізам прийшли виключно скромні сукні з високим коміром і закривали волосся капелюхи. І чоловіки, і жінки уникали одягу яскравих кольорів, блискучих тканин, великої кількості прикрас.
Найпоширенішими квітами і у пурітанок, і у кальвіністок були темно-коричневий, коричнево-червоний, темно-зелений. Сукні чорного кольору жінки приберігали для особливих випадків: чорна фарба була найбільш дорогою і швидко вицвітала. Від такого улюбленого французькими та англійськими аристократами шовку і розкішного атласу в сукнях пурітанок не залишилося й сліду: найпоширенішими тканинами були скромні вовни й льону, а самі сукні лише зрідка прикрашалися мереживною обробкою.
Тетяна Смирнова
Женский журнал Женский клуб - красота, мода, здоровье